Сміялося сонце мені
Із пелюсток ромашки…
А я опинялась чомусь
В епіцентрі вітрів…
-Скажи мені дивна…самотня…
Поранена пташко…
Чому я тебе на дорогах
Своїх не зустрів?..
-Ти просто не бачив…
Ламаючи в полі ромашки…
Моїми долинами легко
Отак пролетів…
Бо ти – лише вітер…
Лиш вітер…
-Скажи… мені… пташко…
З яких ти… насправді…
.....Світів?...
-Ти знаєш мене…
Бо тієї буремної ночі
Я билась крильми
Об зачинене твоє вікно…
-Я бачив лиш тільки твої
Перелякані очі…
Ті очі я знаю…
Насправді…
Шалено давно…
-Бо що може статись
З маленької дикої пташки…
Коли її крила згоряють
У вирі страждань?..
Все вище… і вище…
Під хмари…
Стежини… мурашки…
І я перелітною стала від тих
Сподівань…
-Скажи мені… дивна…
Самотня…
Розгублена пташко…
Коли так приречено падаєш
Ти з висоти….
-Я просто не знала…
Вмираючи дико і важко…
Що є ті шляхи…
По яких я змогла би іти…
……обійми шалені твої…
І по тілу мурашки…
Твої поцілунки…
Й віддамся я силі вітрів…
Так вільно… і легко…
І стрімко…
-Скажи… мені… пташко…
З яких ти… насправді…
………Світів?...
Сміялося сонце мені
Із пелюсток ромашки…
А я опинялась чомусь
В епіцентрі вітрів…
-Скажи мені дивна…самотня…
Поранена пташко…
Чому я тебе на дорогах
Своїх не зустрів?..
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Улянко 
