Болить вухо у Степана
Поспіль другу нічку.
Лесь штовхнув його по п’яні,
В'їхав у смерічку.
Мазав перекисом, йодом,
Спиртом тер уволю.
Прикладав до вуха льоду –
Не спиняє болю.
До хірурга йде з розпуки,
Тре дірки відвазі.
Глянув той, приклавши руки,
Каже чолов'язі:
- Треба різати, виходить!
- Заждіть, ще пораджусь
З терапевтом. От приходить,
А той йому каже:
- Треба взяти крем із кедра.
Різать не годиться!
Як маститимете щедро
Само відвалиться!
Іде лікар по кладовищу з товаришом і, читаючи прізвища на надмогильних пам"ятниках, гордо другу похваляється:
- Отого лічив і цього теж. І цього. І он того... А отой дядько, що он за цвинтарем корову пасе, каверзник, втік з лікарні.