Кленовим сиропом зоря оплавляла боки.
І бачити до нестерпіння твій профіль сонливий,
коли на землі я одна вже не сплю, а Ти з ким
вві сні розділяєш свої небо, сонце і зливи?
Мій милий, прокинься... Самотність так важко одній
нести крізь світанку розмиті шпалери і штори...
як після купання на суші роз"ятрює сіль,
що знов повертаєшся, щоб не боліло - у море.
Так я у твій сон - через профіль і тишу землі,
яка щойно влила у вени сиропу від неба.
Я буду там нишком без зайвих одеж і без слів
нанизувать німби на стрункість проникливих стебел.
