Сніги курили в темряву, як ладан,
Шарілися від крові і вогнів,
Писалася новітня Іліада
Під брязкоти шоломів і броні.
Зима рипіла тужно під ногами
Під знавіснілі вибухи гранат
І пеленали янголи снігами
Тих, що по різні боки барикад.
Дві блискавиці, дві нерівні сили
У ковдрі диму, темній і густій...
І плакальниці гірко голосили:
Когось несли в рядні, як на щиті...
Комусь іще весна недобриніла,
Недоцвіли бузки і алича...
Ворожа куля вп'ялася у тіло,
А при собі - ні шаблі, ні меча...
Ані тобі найпу́щого* набою,
Лиш двоколірний прапор у руці!..
А поряд непорушною юрбою
Щити́ли* Звіра продані бійці.
*Найпущий (діалектне) - найпростіший, найслабший.
*Щитити - захищати.
Щемно читати подібні рядки ... Вам вдалося дуже реалістично передати картину
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Колю! Важкі часи, тому й думки гіркі і серце не на місці... Хочеться вірити, що на цьому кровопролиття припиниться, але від цієї влади можна очікувати чого завгодно.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Страшно навіть уявити, що на цьому список не закінчиться... От нам і демократія. А хтось іще викрикує, що свобода в нас є, тому немає сенсу за неї боротися. Дякую, Любонько! Молімося за Україну!