Поспіх шукаю рукава,
Душа ж - спочинку.
Мабуть – таки, іще жива…
Коли в затінку
Схилила думи над столом
Щойно прийдешні,
А ті, колишні, за вікном,
Клубком у клешні.
Що ж так стривожило єство,
Що надломилось?
Так, наче випила «по сто»
Й брудом умилась…
Я не співаю дифірамб
Такому світу.
Подих стискає лишком «дамб»,
А того ж віку…
А мрія, віра, воля…де?
Без них несила!
Кажуть, що доля так веде…
І я безкрила?!
Як світ, направду, знахабнів…
Я ж залишаю
Руки для крил, без рукавів…
І…ввись... злітаю!!!
а ще привіт вашій Ненсі від моєї Санні, вона в нас дуже любить шоколад, хоч я її й попереджаю * облізеш і нерівно обростеш*, вибачте за відступ від теми
Тетяна Луківська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Анно, за підтримку і привіт, Ненсі розказала, слухала уважно, посміхнулася хитра така