Вітром гнана легенька хмаринка,
В небі лебедем білим пливе.
Десь зірветься срібляста сніжинка,
На чиєсь тихо ляже плече.
І зашепче на вушко щось ніжне
Про той шлях, що здолала його.
На вустах враз зімліє те вічне,
Що зродило у серці тепло.
Що тамує нестерпну ту спрагу,
До життя повертає єство.
Пригорнувши душу босоногу,
Ввись з собою бере на крило.
Щоби злитись в єдинім бажанні,
Сколихнувши до денця любов.
Всі інстинкти збудить первозданні,
Щоб кохатись в єднанні без змов.
01.12.13
