Люблю і мучуся страшенно
У день, у ніч, щомиті...
Ламають серце, душу, волю,
Образи твої розмиті.
Сиджу і думаю щоденно:
Чому Боги Величні так жорстокі,
Говорячи про біль нежданно?
Немов чатують насторожі.
Чому на глум пускають почуття?
Навіщо, даруючи магічні крила,
Б'ють безжалісно в моє життя?
Без напрямку лишаючи земні вітрила.
Розбіжності довкола мене,
Знайти я відповідь ніяк не можу.
Чому ж кохаю я того,
Кому не люба я?
