Я дуже, дуже люблю жити,
По травах чистих й бур'янах
Я би блукала, наче в снах,
Щоб квітці низько поклонитись,
Лице обвіять вітром буйним
І дременуть з ним в далечінь,
Завжди готова рухом чуйним
Я обійняти голубінь,
І засміятись дзвінко й щиро...
Тоді захочеться мені,
Прогнавши зло, лишитись з миром
На рідній матінці-землі.
