Біла лебідка,що крила втомились
На землю упала, в холодну росу
Тілом вона вже в політ не годилась,
Але в уяві ще мала красу
Ти не турбуй цю похилу голівку
Лебідь, не треба в політ закликать
Кожен той зліт, милі звуки сопілки
Вже будуть з нею завжди спочивать
Тіло втомилось, а очі ще ясні
В небо дивилась як лебідь злетів
Раптом, зібравши всі думи прекрасні,
Поклик святий іі дух підхопив
