Як повільно збігають хвилини…
Я спокійно дивлюсь у вікно…
Моя думка у мріях десь лине…
Не чекаю його вже давно…
Може я так довіку і буду?
Залишуся одна… в самоті…
Ну не буду ж я лізти у «ВУДУ»!!
… чарувати його… Це вже НІ !!!
Чи кохає мене? ... я не знаю…
А спитати… не вистачить сил!
Бо почувши страшне: «Не кохаю!»…
Більш не зможу літати без крил…
Обов'язково будеш щасливою. Коли читаю своїх земляків, здається побуваю на Полтавщині. Відчуваю рідну мову, чисту, без невірних наголосів. Дякую. Я родом з Санжар, правда маленькою вивезли батьки в Дніпропетровсьч,але часто бувала в бабусі. Чим більше мені років, тим частіше згадую рідний край. Прочитай, будь ласка, вірш "Краю мій рідний"
можливо...
обожнюю експромти 
