Вмостився кіт у мене на припІчку,
Й нашіптує мелодію дощу.
Черкну вогнем і поцілую свічку,
І ніжно-ніжно так молитву прошепчу.
Прийшла біда непрохано й нежданно,
І не просила:"можна увійти?"
Метеликами вирвались з туману
Оті сумні провісники біди.
Когось за руки брали чи за плечі,
А комусь зовсім дихать не дали.
І розривав повітря крик малечі,
І вже зіниць від сліз не берегли.
Я не прошу Тебе її спинити,
Я не молю, Подай лелечих крил,
Дай тільки сили все це пережити,
І мудрості, коли порветься нитка сил.
Подай нам віри, щоб усе стерпіти,
Хай час летить немов шалений звір,
Навчи нас посміхатись і радіти,
Ми переможемо, Ти тільки в нас повір.
І рухне світ, згораючи до тліну,
І крила янголам порве нестерпний плач.
А ми впадем востаннє на коліна,
Пробач нам Боже, всі гріхи пробач
