Як пшеничне її волосся,
Над блакитним бездонням очей,
Ніби вітер хитае колосся,
В денну спеку та тишу ночей
Губи ті, що співуче шепочуть,
Наче ллеться ріка-водограй
Глибиною як сяють ті очи
Як у рідних степах небокрай.
Посміхаеться - сонечко сяє,
Як зажуриться - в світі журба.
Ти,любов моя, тебе кохаю!!!!
А без тебе немае життя...
