Я вірю - ти знову побачиш його!
Почуєш голос, запах відчуєш.
І навіть сама не помітиш того,
Як ніжні губи його поцілуєш.
Закінчиться літо, і осінь засне,
Зима одягне звичним рухом вас в шуби…
Як тільки весна в душі підморгне -
Ти знову його поцілуєш в губи!
І знову ви разом побачите сон,
Де серце простукає вам в ритмі румби.
Та дихати будете ви в унісон –
Не бійтеся більше - цілуйтеся в губи!
Ольга Шарова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, що цезури, так це не страшно, а інколи і корисно. А ось все інше недобре. Пам'ятається мені, я десь вже виправляла ці строчки, лише з "рухом" по іншому було. Чому тут не виправила? Забула, напевно)) Дякую, Оксано! Ти мені дуже допомогаєш! Обіцяю виправити цей вірш! Цьом тебе!
08.03.2010 - 20:29
Ольга Шарова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оценка поэта: 5 Олечка,як до росіянки,то Ви пишете краще,ніж де які українці.Але-ж кінцівка - Не бійтеся більше - цілуйтеся в губи! - ну зовсім дітяча!
Ольга Шарова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я згодна щодо "дитячої" фрази - по-перше, це один з найперших моїх дослідів, в мене ще словарний запас був вельми мізерний, а по-друге, вірш писала для знайомої дівчинки. А в юному віці, здається, приблизно такі переживання і бувають (якщо мені не змінює пам'ять )