Ламає розум полум’яний
Звитяжний погляд пломінкий,
В червоне листя між туманів
Ховає вогкість чорних вій.
В кутах сандалових, у грозах,
Від’ємних від сльози дощів,
У ластовинні верболозу,
У пересмикуванні брів,
У частках світу проміжного,
На тлі зі штучної води,
Як тінь великого німого, —
Шорсткого язика сліди
Серед стежок на довгий берег,
Де вже не чути кроків рух
Юрби, що кидає свій жереб
Між стріл у щелепах ропух…
