...І день, як день -
ні сонця, ні роси.
Ти так хотів промовити - й почути.
Вона, з очима кольору води,
прийшла ні з чим,
твої тримала руки.
І щось було в очах
від древніх ран.
У тих словах, які не смів сказати.
...І губ її малиновий дурман
...І між грудей
рубінові дукати
Втрачали сенси
мрії і слова.
У серці щось росло, вмирало, терпло.
...її прозорість так тебе пекла
.......Нестерпно
