Києве мій... Ти не просто столиця,
Ти став для мене теплом серед зим.
Ти відчинив свої давні світлиці,
Наче давно був для мене своїм.
Я пам'ятаю перони й вокзали,
Перші тривоги і перші дощі.
Твої тихі вулиці мені шепотіли:
"Ти не чужа тут! Ти просто іди!"
Я закохалась у ранки над містом,
В бруківку доріг і каштанів цвіт.
У твої парки, де дихає листя,
В Дніпро, що несе свої води крізь вік.
Ти мене вчив не ламатись від болю,
Йти крізь негоду, тримати чоло.
І коли доля випробує волю,
Ти додаєш мені сили й тепло.
Хоч і не тут я колись народилась,
Та доля до тебе мене привела.
Бо Київ не просто відкрив свої брами,
Столиця з теплом мене прийняла.
І кожен раз, повертаючись знову,
Серцем відчую знайомий мотив...
Дякую, місто, за щедру любов,
За те, що мене ти колись прихистив!
