Цвітуть-пахтять бузки
грозОвої весни,
І небо дише синню після грому,
У крапельках дощу, -
мов райдуги, світи,
Та линуть птиці-спогади додому.
Тремтить тендітний цвіт
у сріблі блискавиць,
І пахощі бузкові над рікою,
Де ніч вбирає зорі до зіниць
Й шепоче щось про щастя
нам з тобою.
А ти собі ідеш
поміж бузкових злив,
Де кожен лист –
цілунок і бажання,
І вже безумний світ
на мить заговорив
Справдешнім дивом
тихого світання…
