Вона мала...
--------------------------------
Вона мала, не розуміє, чом
йде батько геть, в рюкзак зібравши речі,
чому не зупиняє ма, лиш «цьом»
зробила, відпустивши його плечі.
Мала стоїть навхрест біля дверей,
ридаючи: «Не відпущу нікуди!»
Відчай її сполоханих очей
пронизує наскрізь і б’ється в груди.
Цілує доню та шепоче їй:
«Я йду, щоб землю рідну боронити,
щоб у домівці ми могли своїй
багато літ у мирі далі жити.
Мені не страшно зовсім на війні,
бо знаю, доню, як ти мене любиш.
Ну, відпускай, вже час у путь мені,
а ти за помічницю в мами будеш...»
Вона мала, не розуміє, чом
йде батько геть, в рюкзак зібравши речі.
.
Леонід Жмурко
відгук на відео
https://x.com/Miro_Vanadze/status/2038257820831805723
