Коли я писала цей вірш - я була хорошою державою з міцною релігією та слабкою армією. Тоді я думала, що світ не перетне мої кордони. Тоді я вірила, що достатньо мати добре серце, аби все перемогти. Але ні. Аби вибратись з лайна, потрібно відкривати свої темні сторони, і я це зробила. На сьогоднішній день я досі держава із теплом та добром, але моя армія стала жорстокою та безпощадною.
минає час, - і я усіх минаю,
і серед них я так "людей" шукаю.
і ніби всі проходять рівні в праві,
але серця - такі цікаві:
в одних як миші, щоб не виділятись.
в одних маленькі, щоби не кохати.
в одних прозоре - як його немає.
в одних залізне, що не відчуває.
в одних із вати - всі його зминають,
в одних із м'яти, - спокоєм сповняють.
в одних серденько темне, бо сердите.
і тільки світле серце - то велике.
воно не втратило із часом віру,
те серце любить понад дивну міру.
і завжди серцем-щирими-очима -
і ритм його - це вільна, ніжна рима.
з великим серцем не зустрінеш часто,
та лиш воно дарує іншим щастя.
та лиш воно сердець усіх миліше,
велике серце - в світі найсильніше.
25/12/2013, м. Тернопіль, вул. Макаренка.
P.S.: прикріплене фото - з мого першого весілля.
