Скільки часу злетіло?
Скільки літ вже пройшло?
Не минула Вкраїна ще горя...
Ті рядки, що писав наш Кобзар так давно,
Ніби нам про сучасність говорять!
Ті рядки, як на диво, в сьогоднішні дні
Нам розкажуть про горе народу.
Ніби волю ми маєм, та народ весь в біді
І щасливим не був він ще зроду.
Лише мрія Вкраїни про майбутнє своє,
Як у думах Шевченка гуляла,
Так і в наших серцях вона досі живе,
Як не дивно, вона не вмирала.
Ну чому нам так довго потрібно чекати?
І терпіти ярмо нам навіщо?
А Шевченко казав нам кайдани зірвати!
А на що ми чекаєм? На гірше?
Та вже гірше не буде! Просто вірте словам!
Бог не дасть нас образити знову.
Як у мріях Шевченка розквітне земля,
Українська земля, барвінкова!
І здивуються всі, не повірять очам:
Україна щасливою стане!
І як гілку замерзлу цілує весна,
Як та гілка, розквітне держава!
P.S.: 2007 рік, с. Настасів, Тернопільського району.
Цей вірш я декламувала біля пам'ятника Кобзаря.
У дитинстві мене виховали у патріотичному оточенні і я вірила у краще, але реальність 2014-2025-х років показала інше. А на що ми чекали?... Мені здається, що ми навіть і думок не допускали, що тоді в минулому маленькі хлопчики стануть грізними та відданими воїнами проти російської агресії.
