Знаєте, якось неприємно усвідомлювати, що у своєму житті ми дарували любов тим, хто її не заслуговував... ми віддавали найцінніше - свій час. Ми чекали тих, кого не варто було чекати. Я публікую всі свої старі вірші тут не лише, щоб зібрати все у цілісну збірку, а щоб проаналізувати свої почуття... як наприклад у наступних рядках... я так все ідеалізувала, коли мій екс був на заробітках:
зі мною ти думками...
я завжди відчуваю.
хоч відстань поміж нами,
ти поряд, я це знаю...
торкнутися руки,
відчути теплоту...
запалюють зірки
чудес зорю ясну.
торкнутися плеча,
обняти, мов крилом...
невидима свіча
серця зігріє двом...
P.S.: на відстані ідеалізувати набагато простіше, потім він приїхав, почався побут, де місця для ідеалізації вже не залишилось.
2015 рік, м. Тернопіль, вул. Макаренка, сімейний гуртожиток.
