Я була відмінницею на філологічному факультеті, та інколи мені здавалось, що лекції - нудні, і краще написати вірш моєму колишньому, через якого я плакала... До речі, наші відносини були токсичними з самого початку, та і до кінця, він насміхався з моїх життєвих поглядів, намагаючись самоствердитись. Чому я вибирала таких хлопців? Тому що я виховувалась бабусею, яка теж любила самоствердитись моєю слабкістю. І я це прийняла підсвідомо як модель любові. Розгребла це все сміття у своїх голові вже після 28-ми приблизно... саме тоді я почала бунтувати проти системи. Але ще тоді у 2011-му році на лекції соціології я писала такі рядки:
ти прийшов в моє життя
так нежданно і раптово.
що ж… втікаєш, бо нема
почуттів. не все так скоро.
моє серце ти відкрив,
не знайшов собі нічого…
не хотів, але розбив
промінь світла золотого.
ти є зовсім не такий,
як до того зустрічала.
ніжний, щирий та сумний.
ще таких не помічала.
але це лише обман:
середина - не поверхня.
гостре слово, як наган.
я не можу бути зверхня!
мені боляче, що ти
просто-напросто не віриш.
як мені тепер, скажи?
серце навпіл не поділиш!
недовіра - це найгірше.
ну чому змінився ти?
та нехай… бо я вже більше
не буду́ назустріч йти.
вір, не вір - час все покаже…
чи я ангел, чи ніхто.
лиш тобі одному скажу,
бо мені вже все одно…
я така, яка я є.
так, я не свята, а грішна!
так, я вірю, що живе
у світах любов правічна!
ти десь думаєш, що я
надто світла і чутлива,
що вразлива є душа,
вона сяє так мінливо.
твоє слово – лезо гостре.
ти смієшся – мені жаль.
ти – кросворд, що так непросто
розгадати всіх питань.
вже зима спішить повільно
і впаде нам білий сніг.
а мені вже все, все рівно,
що ти міг, але не зміг.
зацвіте душа весною
і зігріє всіх тепло,
а я буду лиш собою
і засяю все одно!
2011, аудиторія ТНПУ ім. В. Гнатюка
P.S.: мене дивує, що після таких рядків - я його пробачила і знову зустрічалась, навіть вийшла заміж, але розлучилась... одне точно знаю - саме його відношення до мене дало мені зрозуміти, відчути, що я варта кращого. І ще одне - зі сторони часто здається, що вийти з токсичних стосунків легко. Та ні. Це велика робота над собою. Я обіймаю кожного/кожну, кому прийшлось це пройти та врятувати не один свій десяток, аби жити по-іншому.
ID:
1044036
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 19.07.2025 18:08:10
© дата внесення змiн: 19.07.2025 18:11:26
автор: Olivia Home
Вкажіть причину вашої скарги
|
