Якось так, моя доленько, так,
Що не кожен спроможний літати.
Дехто крутиться, наче вітряк,
Хтось уміє, як вуж, плазувати.
Хоч не кожному щастя дано,
Але кожен свій шлях вибирає.
Хтось обачливо гляне в вікно,
Інший - в чистому полі гуляє.
В когось безліч прекрасних ідей,
А комусь кращі дні безтурботні.
...Так і йдемо в житті між людей,
Та чомусь так нестерпно самотні.
