|
Небо землю обіймає,
Наче мати немовля,
Бо воно її кохає
Так, як і його – земля.
Небо і земля – мов пара,
Хлопець й дівчина. Вони
Завжди разом. В небі хмара
Лиє дощ із вишини
Часом. Небо напуває
Землю так, аби була
Урожайною, бо знає,
Щоб земля врожай несла,
Добре слід її живити,
Гарно напувати слід.
Буде дощ із неба лити –
Дасть тоді земля і плід.
Небо землю й зігріває
В час, як сонце – жовтий птах –
Мовби вогнище, палає
В тих же синіх небесах.
В днину ясную блакитне
Небо, що не має меж.
Теє небо непохитне
І земля із ним же – теж.
Хоч часами все ж стаються
Землетруси на землі.
Ріки на землі тій ллються
І великі, і малі,
Виростають гарні квіти
Й зачаровано цвітуть,
А до них дерева віти
Хилять, що на них ростуть.
В небі промені палають
Сонця теплі та ясні,
А також пташки літають
І виспівують пісні.
Небо – їхня це оселя.
Хай немає вікон в ній,
Є, однак, вдень синя стеля,
Чорна – у порі нічній.
В пору темну чи нічну ту
Зорі блискають на нім,
Падуть часом без маршруту.
Небо – також їхній дім.
На землі ж поля, діброви,
Луки і гаї, й ліси…
В світі цім немає мови,
Що всю велич їх краси
Дивної та чарівної
Описати би могла.
Не існує мови тої.
Знали б ми, якби була.
Можемо спостерігати
Лиш, душею відчувать
Ми її, допоки мати
Змогу будемо чувать,
Бачити, допоки жити
Будемо на світі цім.
Місяць іноді світити
Може в небі нам нічнім,
Та, як сонце, він не гріє.
Цю властивість не дано
Місяцю. Цього не вміє
Він робити. Це давно
Всім відомо. Кожен знає.
Зовсім це не новина.
Небо начебто звисає
Над землею, а вона
Небо міцно мов тримає
Із усім, що є на ній.
А земля багато має
Усього в собі одній.
Євген Ковальчук, 13. 08. 2021
ID:
1044687
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Пейзажна лірика й вірші про природу
дата надходження: 29.07.2025 21:43:34
© дата внесення змiн: 29.07.2025 21:43:34
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
