Води потоки ллються.
Блискавка свої
узори в небі пише.
Гримить,гуде.
Грози не так боюся,
Я в час останній.
Більш лякає тиша.
Тиша,
що народжена війною,
З'їдає спокій,
В мозок проникає,
Своєю невідомостю страшною
Крамсає серце,
Душу розриває.
Та я не здамся,
Ти тримайся,друже,
Ми маєм жити,
І перемагати.
Прийде той день,
Зустрінем гідно,мужньо.
Гроза мине
І буде в серці свято.
Чудовий твір! 
