Під вечір гроза налетіла шалена,
Дерева донизу схилили знамена,
Зелені знамена тріпочуть на вітрі,
І мало в грози кольорів на палітрі.
Роїлися низько так хмари кудлаті,
А град стукотів по шибках і по хаті,
Та списи жбурляли свої блискавиці,
Сварилися в небі дзвінкі громовиці.
Немов би завмерла на місці гроза,
По шибці стікала вода мов сльоза,
І думали люди:"Невже Божа кара?"
Ще мить і на небі розвіялась хмара,
А захід засяяв промінчиком сонця,
Хотіла його потримати в долоньці,
Але він сховався де обрій, за мить,
Далеко ще небо грозою гримить.
Подумайте, люди, яка Божа сила!
І чим ти, людино, стихію б спинила,
Могутньо-страшною ця сила була
Та Божа рука все спинити змогла.
Галина Грицина.
