Клинок у клин – коса в полин -
Триває довга перекличка,
Вже стихла пташка невеличка
Від невагомості краплин,
Знекровленої в ніч грози,
Що так лякала чорні очі,
Чекала вітру, щоб зурочить
Їх в час надмірної сльози.
Та хто з не встиг- тому пеня!
Хто не разом-лицем не красний!
І зайвий долі передчасній ,
Якій не лишили коня,
Над висохлим каламарем*,
В полоні буйного Ярили
Де мишенятко рукокриле
Тамує голод мотилем …
p/s
https://www.youtube.com/watch?v=hE4E-HYG1Eg
Чудовий вірш! 
