Дотик відчуваю я
Сонячного промінця.
Ніжно, лагідно мене
Пестить він і чарівне
В мене будить почуття,
Що, як в дім, в моє життя
Входить, щоб із ним я жив
І ніколи не тужив.
Сонця теплий промінець
Тузі покладе кінець.
Туга тане з ним, мов сніг,
Що узимку нам до ніг
Пада. Дотик промінця
Сонця. Дивная мить ця!
Хтів би я, аби була
Вічністю вона. Тепла
Має сонця промінець
Стільки, що його кінець
Ще не скоро прийде, ні.
Сонце буде в вишині
Сяяти ще безліч літ
На прекрасний весь цей світ.
Дотик лагідний його,
Що до серденька мого
Й до душі аж проника,
В них же щастя виклика,
Що, як матінка маля,
Що іще не розмовля,
Любо й мило пригорта
І ще більше вироста.
Євген Ковальчук, 15. 08. 2021
