|
Цей нестерпний біль постійно зі мною; я ношу його всюди, де б не була, що б не робила.
Цей біль пронизує кожну молекулу моєї душі, мого серця, мого мозку.
Він давить так сильно, що іноді не можу дихати. Він пече безперестанку, нищить мене із середини.
Іноді я боюсь, що втрачу здоровий глузд, бо неможливо знати про все це горе, і нормально мислити, жити...
Я думаю про АЗОВЦІВ, ПРО ЗҐВАЛТОВАНИХ ЖІНОК, ПРО ЗАГИБЛИХ ВІД СТРАШНИХ КАТУВАНЬ НАШИХ ПОЛОНЕНИХ... ПРО РІКИ КРОВІ МОЇХ ЛЮДЕЙ: МОЇХ ХОРОШИХ, ДОБРИХ, МИРНИХ, ВІДВАЖНИХ ЛЮДЕЙ... І це не вкладається в голові, не вміщається в мені, розриває мене.
Я йду в молитві до Того, Хто Один сильний розрадити. Я падаю на коліна і просто мовчу, або плачу. Я нічого не кажу, бо не маю сил, бо Він і так все знає...
І Господь забирає частину болю Собі, щоб стало легше, щоб вистачило сил жити.
Але частину болю все ж лишає мені на користь...
І знову болить, і буде боліти завжди, доки житиму...
ID:
1044616
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 28.07.2025 22:24:36
© дата внесення змiн: 28.07.2025 22:24:36
автор: Оля Вашека
Вкажіть причину вашої скарги
|
