лукава посмішка мерця
з холодного, як лід, граніту
питає : підеш до кінця?
вгадаєш таємницю світу?
затям, я був таким як ти,
і вірив в п'ятий туз в колоді
коли святі козлобороді
в підкови гнули злі роти_
<
лукава посмішка_ не ця
пост-іронічна, просто інша
порожнє небо вже не тішить
йдеш повз токуючі серця
тих, хто хапається щораз
за павутину віри_ годі
згадай, що п'ятий туз в колоді
давно відбитий. без образ_
