|
Мій світ не стерильний, не чисто-білий,
У ньому і темрява, й ніжний сміх.
Він часом ламає мої зусилля,
Та все одно він кращий за всіх.
Тут дні, мов пазли однієї картини,
А ночі — мов складний сюжет.
Тут віра як життя частина,
Стійка! Не падає в кювет.
Мій світ не просить ідеалу —
Він дихає крізь шум і пил.
Його стежки ведуть не в зали,
А просто в серце — це мій тил.
Тут час не гоїть, а навчає,
Що біль — не ворог, а вогонь.
Він рани в світло обертає
І кличе в бій, свій світ боронь.
Я тут не граю роль героя,
Я просто йду крізь тьму і град.
Та кожен крок — то шлях до Трої,
Бо я не зраджу свій формат.
Люблю цей світ неідеальний,
За біль, що творить глибину.
За світло в кінці тунелю гарне,
Що знову наближає весну.
І хай буває і негода,
Дощі і зливи вдень і вніч.
Люблю я світ цей за його природу,
За кожну мить — і темінь, і блакить.
За подих вітру між гілками,
За шепіт трав, за плескіт хвиль,
За те, що в серці — не словами,
А світлом зберігаю ціль.
ID:
1044604
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 28.07.2025 18:19:28
© дата внесення змiн: 28.07.2025 18:19:28
автор: Олександріса
Вкажіть причину вашої скарги
|
