Вже знов по-осінньому хмари прядуть
Дощі із холодного суму...
Ці хмари вертають із прощі, мабуть,
І будять в нас приспану думу...
«Пригрілись? – питають. – Накрило життя
Вас буднями-сіттю своєю?..
А ви до церков понесли каяття
За спокій ваш-ехінацею?..
А ви запитали, як зорям з-за хмар
Світити й нести вам надії?..
Чи квітам, що взимку плекають нектар –
Дар сонця цілющої дії?..
А ви?..
Чи відчули ви болі земні,
Що страйками множаться в грудях?
Чому в матерів наших очі сумні
І сміх обезкрилений в людях?..»
Розвіявся спокій, а хмари прядуть
Дощі із пекучого суму...
Це хмари вертають із прощі, мабуть,
І будять в нас приспану думу...
Поетична збірка Відлуння_тиші 2012 р.
Ілюстрація - робота ШІ
