Вона читала в тиші лист,
В душі її здіймалась хвиля,
По черзі то злітала ввись,
То падала униз безсила.
Гадала що на ньому хрест,
Ще вчора був він у ігнорі,
Сьогодні ж у словах воскрес
І настрій стелиться в мінорі.
Їй розум каже бігти геть,
Не обертаючись в минуле,
А серце ніжно мліє вщерть,
Зрадливо до обійм вирує.
Вона прокинулась від сну,
Кохання підняло у гори,
Чекає на свою весну,
Коли помітять її взори.
