На терені листя пожовкле, зів"яле,
в обіймах скорботи моя гола тінь,
вінок, що був символом нашої віри
розгублений вітер на щастя розплів.
Розплів та й поніс по скелястих долинах,
збентежений сам як маленьке дитя,
а мрія розтоптана, скривджена мрія,
розбита ущент наче зле каяття.
хоча й сумно 
