Вже доста обривати з тріском струни,
Ростити біль в собі, шукаючи примар.
Сумнівна радість — таємничі руни
Вже доста! Душа — і так полин-відвар
Ілюзія — відвертий ляпас долі
Солодкий щем, тонка межа бажань
Повна поразка, так мало сил і волі
Вже доста! Холодний струмінь! Без вагань!
Без вагань..?
