Листя золотисте.
Осінь бо прийшла.
Сонце ж променисте
Вдень свого тепла
Ще нам не шкодує.
Нам його усім
Із небес дарує.
В світлі золотім
Сонця пробуває
Рідний мій весь край,
Як день наступає
В нім, поклавши край
Ночі, у якую
Холодно уже,
Зранку теж. Такую
Осінь береже
Матінка-природа
Безліч літ у нас,
Та її урода
Кращає весь час,
З кожним роком. Має
Осінь золота
Вроду, що проймає
Серце. Розквіта
В ньому почування
Світле, чарівне.
З вечора до рання
Й навпаки мене
Ніжить, зігріває
Лагідно воно,
Так, як виглядає
Із небес одно
Сонце. Обіймає
Осінь весь мій край.
Серденько співає,
Раде їй украй.
Євген Ковальчук, 27. 10. 2021