О, Лигівко! Талантів ти криничко!
Краса землі - з письменником "говорить",
Тут Чабанівський пише кращі твори,
Ти справжня. Щира, мудра, поетична.
Аби все непоміченим не щезло:
Ставків блискучі чудернацькі кола,
Ліси й поля, горби й розкішні доли -
В мистецькому човні стає на весла.
Закохуєшся в дивосвіт природи,
У явора над рідною водою,
Веде майстерне слово за собою,
Хвилює...тішить...викликає подив.
Любов життя -- рядки його натхненні,
Пірнаю у прекрасне стрімголов я.
О Лигівко! Увічнений у слові
Романтик, односелець, справжній геній....
Цей світ, Мишковими очима, близько:
Бринить ошатний, світлий почуттями.
Пірнаємо у повісті життя ми:
Говорить із нащадком Чабанівський....