Кармінову шаль на плечі
накине осінній вечір,
торкнеться руки несміло
загублений деревом лист.
Стежини, де ми ходили,
густі спориші покрили.
Усе вже давно перетліло,
усе, що було колись.
В минуле спливають роки,
а шал почуттів глибоких
розвіявсь білим туманом,
ліг листям опалим до ніг.
Осінніми вечорами
до світла закрито брами,
і жде наша пізня осінь,
що вкриє все білий сніг.
Я в захваті від вірша 
