27 жовтня – День Української писемності та мови і Радіодиктант національної єдності»! Це – не лише значущі культурні події, а й глибокі філософсько-духовні акти самоусвідомлення народу. Вони мають потрійну сутність: мовну, ідентифікаційну й екзистенційну.
На обрії днів, мов калина і хрест,
палає мова, як Сонце в словах.
У ній – і пісня, і сльози, і жест,
і пам’ять, що вічно жива у віках
СУТНІСТЬ. 1. Мова – корінь буття народу. Українська мова – це не просто засіб спілкування, а форма існування національного духу, його коду, енергії та пам’яті. Через мову народ постійно промовляє до самого себе й усього світу.
2. Писемність – пам’ять часу. День писемності – це нагадування, що писане слово зберігає душу культури. Від Нестора-Літописця – й до сучасних літераторів – це тяглість мислення й слова, що формує духовну архітектоніку України.
3. РАДІОДИКТАНТ – АКТ ЄДНОСТІ. Коли тисячі українців і українок одночасно пишуть речення, це – не просто перевірка грамотності, а ритуал духовного об’єднання через слово.
Це – молитва в ритмі нації, коли звук і зміст творять гармонію єдності.
ТРАДИЦІЇ й ЗАХОДИ. Цього дня проводять тематичні заходи: лекції, зустрічі, конкурси, виставки, мовні флешмоби: усі для популяризації української мови. Також щороку організовують відомий Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика.
Часто вшановують Нестора Літописця, покладають квіти до пам’ятників, згадують історію становлення української абетки та писемності.
ФІЛОСОФІЯ. Мова – це буття, що говорить. (Мартін Гайдеґґер).
У контексті українського досвіду – це буття, що вижило, пройшло крізь заборони, імперії, геноцид, і все ж промовляє світу правду. А у час війни – Слово – також важдива зброя!
ПИСЕМНІСТЬ – це перемога пам’яті над забуттям. Кожен записаний український текст – це перемога над мовчанням, над знеособленням.
РАДІОДИКТАНТ ЄДНОСТІ – це філософія довіри. Люди одночасно слухають, пишуть і відчувають, що є частиною спільного духовного простору, де слово – це зброя і боротьба, і захист. Радіодиктант національної єдності – це щорічна акція, коли всі охочі (в Україні та за її межами, зокрема у діаспорі.) одночасно пишуть диктант за одним текстом, аби підкреслити національну єдність через рідне слово. Усе почалося у 2000 році, коли Українського Радіо започаткувала цей захід як мовний флешмоб.
Радіодиктант не стільки перевірка грамотності, скільки символ об’єднання навколо мови. Нашого цвіту – по всьому світу! Тому важливо, щоб до нього долучилися українці й українки в діаспорі, а також ті, хто вимушено через війну виїхав із дітьми з Материка.
КОЛИ і ЯК? Трансляція здійснюється на хвилях “Українського Радіо” та “Радіо Культура”, в ефірі каналу “Суспільне Культура”, онлайн: через YouTube, соціальні мережі об 11-й годині. Після того, як текст диктанту буде оприлюднений (наступного дня, або о визначеному часі), кожен може самостійно перевірити свій варіант за ним. Корпоративний Сайт Суспільного+2УНІАН+2
Для того, щоб текст перевірили експерти і чи не став учасник, або учасниця переможцем, він надсилається на відповідну адресу (паперовий чи
електронний варіант). Корпоративний Сайт Суспільного+1
Останні роки, як і цього, я також постійно пишу Радіодиктант...
ЗНАЧЕННЯ. Національне: Підтверджує, що мова – це основа державності й чинник незалежності та свободи.
Культурне: Плекання слова формує естетику народу, його унікальний звуковий і мисленнєвий ландшафт.
Освітнє: Радіодиктант підсилює любов до грамотності, красномовства, творчості.
Психологічне: Це – момент єдності й спільної емоції, коли кожен відчуває приналежність до великої мовної сім’ї УКРАЇНИ.
Філософське: Це нагадування, що слово – це форма буття істини, а істина — корінь свободи.
ФОРМУЛА (у стилі авторського ДекатріоЛогосу): Мова = Пам’ять + Свідомість + Дух + Єдність. Писемність = Форма + Слово + Символ + Безсмертя. РадіоДиктант = Голос + Віра + Слухання + Написання + Спільність.
Ще дві форми: поетична і прозова, створені у дусі філософії ДекатріоЛогосу. “СЛОВО ЄДНОСТІ”:
На обрії днів, мов калина і хрест,
палає мова, як Сонце в словах.
У ній – і пісня, і сльози, і жест,
і пам’ять, що вічно жива у віках.
Слово росте, як коріння у тьмі,
крізь попіл імперій, заборон, обман.
Слово – не звук, а душа у землі,
бо світить з глибин, мов живий талісман.
Писемність – як зоряний предків слід,
що світло несе через віки мовчання,
і не розтанув віками цей лід.
У кожній літері – пульс молитви,
у кожній рисці – серце пізнання.
Коли диктує ефір, мов святиня,
і тисячі душ пишуть разом рядки:
це – не просто диктант, а духовна година,
де голос єднає усіх, як дві міцні руки.
Слово – це зброя, що не вбиває,
а будить знову серця від сну.
Бо мова – то Бог, що промовляє
крізь кожну душевну струну...
ПРИТЧА “ГОЛОС, що ЄДНАЄ”. Одного разу Учень запитав Мудреця:
- Учителю, чому народи зникають? Мудрець відповів:
- Коли зникає їхнє слово.
- А що робить слово живим? - спитав Учень.
- Коли його промовляють з любов’ю. Коли ним моляться, співають і навчають дітей. Коли воно летить у небо не як звук, а як душа.
- А як зробити, щоб усі люди відчули силу слова одночасно?
Мудрець усміхнувся:
- Коли народ слухає рідне слово і водночас пише його – тоді він дихає
одним серцем. Це називається Єдність через Голос.
Так і сталося: в один день усі люди відкрили свої серця, узяли перо і стали писати разом. І навіть ті, хто не знав грамоти, відчули, як через їхні руки проходить тепло праслов’янської пісні. І Мудрець промовив: Тепер мова знову ожила. Бо вона не лише в словниках, а – у серцях, що твердо і сміливо промовляють разом: Слава Україні! Героям Слава!... В.Б. 27.Х.2025 р. УКРАЇНА
ID:
1050338
ТИП: Інше
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 27.10.2025 19:42:30
© дата внесення змiн: 27.10.2025 19:42:30
автор: Зореслав Благомирів
Вкажіть причину вашої скарги
|
