Життя летить — я за ним не встигаю,
Лише прокинулась — і вже спати лягаю.
В думках дитинство складає ще пазли,
Куди поділося — себе я питаю.
Малює осінь у кольори листочки,
Мені б побути ще тут хвилину, ще трошки.
Та дорослість більше мене не питає —
Лише у вир буття з собою забирає.
Роки летять — їх важко спинити,
Закручують в буденності — не встигнеш схопити.
Та в серці світло — там, де я маленька,
Де мрія жива, ще така безпечна.
І поки час мене в танку кружляє,
Я все ж вірю — душа не старіє, літає.
Бо навіть коли роки пролітають,
Дитинство у серці завжди залишають.