Гарний козак наче в полі червоний мак
Моргне бровою , милій дівчині дасть знак
Як клен берізку у себе закохає...
то дівоче серце вище хмар літає.
А коли заговорить він до дівчини
То душа розквітає , як цвіт калини.
Від цілунку у горах тане білий сніг
Наче ясне сонечко зійде край доріг.
А стрункий гарний козак у вишиванці
Притягує до себе ,як магніт в танці.
Моргне бровою , усміхнеться ласкаво
І за ним летить у світи горда пава.
В українця стан стрункий, чорнії брови
А серденько цвіте від його розмови.
Кучеряві кучері ,а очі сині
Закохає,неспиться гарній дівчині.
В українця голос наче дзвін золотий
Від співу росте увись дуб старий.
А коли він пісню про любов співає
То душа наче сад весни розквітає.
