На вулицях Вавилону чути звук джембе
І голос чарівний, неначе весняна гроза,
Вона тебе з собою в Рай забере,
Спокуса тендітна, солодкі її вуста...
Квітка чарвона на вулицях з каменю,
Біля базару невпинно манить до себе джембе,
Вона розпалює в серцях дике полум’я,
Яке спалить у пристрасті ночі тебе..
О скільки піщинок розплавилось
Під сонцем палючим в пустелі піску..
О скільком відчайдухам щось примарилось
Про прекрасну, чарівну квітку ту...
На вулицях Вавилону чути звук джембе,
Цимбали, неначе струмки весняні,
Але її спів тебе з собою в Рай забере,
Червоної квітки де площі кам’яні....
(Дже́мбе — західноафриканський барабан у формі кубка з відкритим вузьким низом і широким верхом, на який натягнено мембрану зі шкіри — найчастіше козячої. За формою належить до так званих барабанів у формі кубка, за звукоутворенням — до мембранофонів. Грають на джембе руками. З часу свого «відкриття» для світу він став дуже відомим.)
