Шматочки світла падали на підлогу тронної зали,
Там де залишились руїни старого замку королів,
Небо розбилось, мов скло і шматочками світла упало,
Розплавивши світ, який у війнах постійно горів...
Старі копальні де добували цінні метали - залило,
Відходи виробництв насипані у величезні купи -вибухали,
І лавою розпеченою всю землю вкрило - розпекло,
Усі ховалися в печерах хто як умів і хто міг глибше повтікали...
Хто не сховався просто задихнулись від метану,
Тихо лягли спати в своїх кам'яних домівках
Їх попелом вкрило випалюючи всіх до останнього
І з камінням злившись розплавленим, вони стали його частиною...
Королі ж літали в своїх сонцесяйних замках
І скидали бомби, що сліпили більше тисячі сонць
Спаливши атмосферу за ресурси в безперервних битвах,
Залишивши планету пустою у небо злетіли на світлі своїх колісниць...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1039683
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2025
автор: DarkLordV