Воно так стукало, як чуло перші звуки
Свого дитя, що народилося в любові.
Поєднанні навіки через муки,
Заплетені в духовний вузол долі.
Як воно билося, коли дитя хворіло
І трепетало, плач його почувши.
А як засне, то тихо шепотіло,
Усім єством до себе пригорнувши.
Із часом більша відстань між серцями,
Та все одно, міцнішає зв’язок.
Усе відчує серце мами,
Молитву прошепоче в образок.
А в дні війни, серця так калатают,
Щоб чули діти, мати тут, чекає.
Вони від горя, ніби завмирають,
Бо дехто, вже до Бога відлітає.
І серце б’ється іноді з ривками,
Воно не має права зупинитись.
Бо найміцніше серце тільки в мами,
Вона за вас завжди буде молитись.
10.01.2023р. Олександр Степан.
