"До Тебе, що перебуваєш на небі,
звів я очі мої"
(Псалом 122)
Підняв сумні очі до неба
чекав я помочі від Тебе
не дай слузі Твоєму впасти
й захитатись у напасті,
збережи мої дороги
й не забирай Ти охорони.
Заповнили гріхи народу
чашу терпіння Твого...
О горе, нам, горе!
Залили землю родючую
невинною кров'ю ненароджених.
Прокляття, прокляття...
Та в Тебе, Господи, є прощення..
Ти правий, нам з цим жити,
не нам діла Твої судити,
у попелі руїн тужити
й чекати зорю України,
що виведе нас із руїни духовної..
Поглянь, могутній Царю миру,
на землі нашої країни...
