Ех, парубоча молодість крилата!
Було бажання ріки завернути.
І глиною смерділа трохи хата
І так хотілося кудись чкурнути.
Але батьки хотіли зупинити,
Щоб оженився, корені пустив.
Але дружиною не можна ув’язнити,
Бо вітер в далечінь тебе манив.
Поїхав десь за обрій, заробляти,
Ганяти вітра, десь серед людей.
Батьки тобі будуть вдома хату,
Через півроку ти привіз грошей.
Дружина звісно рада тебе бачить,
Тебе чекала, вже і не сама.
Під серцем сина носить, а це значить,
Ти тут потрібен, а тебе нема.
Той вітер знов тебе кудись завіяв,
Бо там є воля, простір і політ.
А батько на порозі вдома мріяв,
Що скоро будуть називати його дід.
Так все життя із вітром ти здружився,
Куди він дув, туди ти її летів.
Без тебе виріс син і одружився,
Час пролетів…забрав батьків.
Без тебе і дружина посивіла,
А ти літав і смакував політ.
Без тебе відцвітала і хворіла,
Усе чекала, на вечірній твій прихід.
Отак життя, раптово десь поділось,
Ти вже старий, куди тобі літати.
Із сином говорити захотілось,
Але тебе не хоче він і знати.
Про що з дружиною ти можеш розмовляти?
Про те як жив? А сором не бере?
Ночами вже частенько сниться мати,
Але мовчить, розмову не веде.
На старість сам лишився, із думками.
А де ж той вітер, що дружив з тобою?
Він полетів до сина і ривками,
Тепер його, заманює з собою.
І хочеться кричати:-Зупинися!!!
Але від голосу навіть луни немає.
Все через те, що ти був спокусився
Із тим, що силу вітру має.
Олександр Степан.
ID:
970044
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 03.01.2023 16:30:32
© дата внесення змiн: 03.01.2023 16:30:32
автор: Степан Олександр
Вкажіть причину вашої скарги
|
