На небо вийшов молодик
Все кличе зірку він гуляти,
Мене теж не пускала мати,
Як нам було сімнадцять літ.
Все проминуло вже давно,
Як ніжно гладив ти волосся,
Зірка на щастя чи здалося?
Те все ще сниться все одно.
Дивлюсь як з місяцем зоря,
Про таємниці там говорять,
А хмари в небі, наче гори,
Їх певно, Бог благословляв.
А нас все ж доля розвела,
Ми не забули те кохання,
Був місяць і зоря та рання,
Та в росах стежка до села.
В ці ночі згадувати б нам,
Ми їх проводимо нарізно,
Чи варто каятись так пізно,
Чи пити з спогадів бальзам?
Галина Грицина.
