Мальви – дитинства барвисті вітрила,
Вгору сп’ялися, прикрасили світ,
Рідна земля їх плекала й ростила,
Щоб забуяв щастям, лагідний цвіт.
Квіти чекають, де батьківська хата,
Сохне на призьбі чебрець, деревій,
Там, де росла в серці мрія крилата,
Щастя дрімало в шовковій траві.
Рожі, щороку, тулились до тину,
Вабили, ніжили в променях стан,
І у життя проводжали дитину,
Благословляли на мир і талан.
Мальви наснилися… Як босоногі,
Діти із квіту робили «ляльки»…
Вихрем помчали літа мої многі…
Й спогад лишили на довгі роки.
26.07.2025
