Чому плачеш, сонечко,
чому заховалось?
Що з тобою, сонечко,
кого ти злякалось?
Люблю, як від променів
світиться вся хата,
до мене всміхаєшся,
до мами й до тата.
Кликав тебе Мурчик наш,
бігав… аж стомився.
Тепер спить...
згорнувсь клубком,
хвостиком прикрився.
І малий Барбосик теж
з буди виглядає,
хмарку просить,
щоб пливла.
Тебе ж закриває.
Я вже всіх намалював,
хто є біля мене.
Вийди, вийди, сонечко,
намалюю тебе.
– Я не плачу, хлопчику!
Поливаю ниву,
подарую вам усім
райдугу грайливу.
Хай світить сонечко для всіх. 
Радію вашій усмішці, oreol!
