– Чому плачеш, сонечко?
За хмарку сховалось?
Що з тобою, сонечко?
Ти кого злякалось?
Люблю, коли весело
заходиш у хату.
Мені усміхаєшся,
матусі і тату.
Чекав тебе Мурчик наш,
бігав… аж стомився.
Тепер спить...
згорнувсь клубочком,
хвостиком прикрився.
А Барбосик наш із буди
все хмарку благає,
щоби швидше пропливала.
Тебе ж закриває.
А я, сонечко, малюю
всіх, хто біля мене.
У віконце виглядаю,
теж чекаю тебе.
– Я не плачу, дитиночко!
Поливаю ниву.
Як поллю – вам подарую
веселку грайливу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1044527
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.07.2025
автор: Надія Башинська